Визначний громадський діяч, лікар Євген Озаркевич | Благодійний фонд Шпиталь імені Митрополита А. Шептицького

Визначний громадський діяч, лікар Євген Озаркевич

ozarkevych

Лікар, визначний громадський діяч, надзвичайно працьовита й віддана своїй професійній справі людина, Є. Озаркевич належить до особистостей, які свої знання, набутий досвід поклали на вівтар служіння рідному народові.

Народився Євген Озаркевич 9 червня 1861 р. в селі Белелуя поблизу Снятина (Галичина) в родині священика, громадського діяча, депутата галицького сейму та австрійського парламенту. Дитинство пройшло в заможному домі з глибокими культурними традиціями. Дім Озаркевичів був осередком української культури в краї, серед друзів його називали “Руськими Афінами”.

Після закінчення української гімназії у Львові Євген студіював медицину у Віденському університеті, де брав активну участь в житті української громади в товаристві “Січ”. Відомо, що товариство “Січ” було тоді місцем захисту для всіх українців, що приїздили до Відня й потребували допомоги або просто поради. Патроном цього товариства був Є. Озаркевич.

У 1888 р. отримує диплом лікаря. Після трирічної практики в клініках Відня відпрацьовує два роки державним повітовим лікарем у Боснії за отримувану в роки навчання стипендію. До рідного краю повертається у 1893 р., спочатку працює в м. Стрий, де крім лікарської практики опікується громадськими справами, а в 1897 р. уже досвідченим фахівцем переїжджає до Львова. Тут Є. Озаркевич одразу ж стає активним діячем НТШ. Є. Озаркевич стає ініціатором створення в НТШ окремої Лікарської комісії та започатковує видання збірника праць цієї комісії. Його обирають редактором видання. За редакцією Озаркевича протягом чотирьох років вийшло шість випусків “Лікарського збірника”.

Як засвідчують листи, документи, в цей час Є. Озаркевич розпочинає величезну працю – складання першого в нашій історії словника української медичної термінології. “Маю на меті видати повну лікарську термінологію, над якою працюю вже 10 літ”, – пише він у 1908 р. Велику увагу Є. Озаркевич приділяє фаховим і науковим зв’язкам Галичини зі Східною Україною. Членом Лікарської комісії НТШ з самого початку був Олександр Черняхівський -відомий київський вчений-гістолог.

Не можна поминути ролі Євгена Озаркевича у створенні “Народної Лічниці”, бо саме він був головним ініціатором її заснування.

“Його бажання, – читаємо в “Історії будови Українського Шпиталю”, було створити філянтропійну установу, в якій наші лікарі мали би безплатно подавати лікарську поміч убогим хворим. Тут мало би також бути перше місце сходин і праці українських лікарів. І це мало дати згодом підставу до заснування станової організації українських лікарів у краю”.

Благодійне товариство “Народна Лічниця” було засноване заходами Євгена Озаркевича у 1903 р. “для несення дарової лікарської помочі мешканцям Львова і цілої Галичини без різниці віросповідання і народності”.

Протекторат над Лічницею взяв Митрополит Андрей Шептицький, який надав Лічниці у користування цілий дім і власним коштом відновив та обладнав його. Цей щедрий дар Митрополита, за яким потім пішли інші пожертви, дав “Народній Лічниці” змогу розпочати свою корисну діяльність. 22 вересня 1903 р. відбулося освячення й відкриття будівлі Товариства, яке звершив сам Митрополит. Директором амбулаторії “Народної Лічниці” став Є. Озаркевич. Найкращим доказом потрібності такої інституції було те, що вже першого року її відвідало понад три тисячі хворих. В 1905 р. амбулаторія мала п’ять відділів. У 1908 р. в ній працювали дев’ять лікарів. Завдяки їх безплатній праці та постійній матеріальній підтримці Митрополита Андрея Лічниця розвивалася й розширювалася з кожним роком. Амбулаторне лікування, яке надавалося в ній, було неповним, тому згодом, у 1938 р., заснували Шпиталь, який став також базою для наукової праці, установою для підвищення кваліфікації українських лікарів та середнього медичного персоналу.

Першого жовтня 1910 р. відбулися перші загальні збори новоствореного Українського Лікарського Товариства. Головою Товариства обрано Євгена Озаркевича. 1912 р. виходить перший науково-популярний медичний часопис “Здоровлє”, орган Українського Лікарського Товариства, ініціатором видання і редактором якого був Є. Озаркевич. Часопис редагувався на високому рівні, друкував статті наукового і популярного змісту. Девізом часопису стали слова: “В здоровому тілі здорова душа, де сила, там воля витає!” Є. Озаркевич був найактивнішим автором видання, протягом двох з половиною років опублікував низку матеріалів, систематично вміщував фрагменти термінологічного словника (2500 термінів).

З-під пера Є.Озаркевича виходять науково-популярні книги з питань медицини, наприклад “Порадник гігієнічно-лікарський: недуги пошестні” (1911).

Євгена Озаркевича можна вважати фундатором гігієни як галузі української науки. Водночас, спадщина Озаркевича широко висвітлює методи й досягнення теоретичної медицини, а також фізики і хімії. В його працях містяться зачатки сучасної фізико-хімічної медицини. Він зробив значний внесок в українську курортологію, велику увагу приділяв природним оздоровчим ресурсам Прикарпаття, курортним місцевостям.

Багато часу і сил Євген Озаркевич віддавав громадсько-політичним справам.

Лихоліття першої світової війни перервало його діяльність і привело до Відня. 21 вересня 1916 р. Є. Озаркевич помер. Похований на міському кладовищі Відня.

З відновленням історичної правди, відродженням української національної культури і науки повертається до нас яскрава постать Євгена Озаркевича, що посідає помітне місце в історії української медицини та суспільного життя.


Джерело:
1. http://www.history.iv-fr.net/article.php?id=980 Федір Ступак (Київ, Україна)