Львів
1903
рік заснування
60 000+
пацієнтів щороку
1 000+
послуг
Шпиталь Шептицького – ваша професійна клініка здоров’я та любові! Ми – унікальний медичний заклад, у якому з турботою та любов’ю підходимо до лікування кожного нашого пацієнта: чи то дорослих, чи то діток.
Наш медичний заклад був заснований ще у 1903 році видатним українським благодійником митрополитом Андреєм Шептицьким.
А сьогодні – Шпиталь це не просто лікарняна установа, а заклад, який надає амбулаторне та стаціонарне лікування, поєднуючи медичну та ментальну підтримку.
Це саме той заклад, де Ви відчуватимете увагу та професійність від кожного працівника.
Консультація педіатра; загальний аналіз крові розгорнутий із забором крові; загальний аналіз сечі; аналіз калу на яйця гельмінтів.
Консультація кардіолога (первинна); ехокардіографія (УЗД серця); ЕКГ з розшифруванням; ліпідограма; аналіз на глікований гемоглобін; аналіз на креатинін (сироватка); забір крові.
Консультація кардіолога (первинна); ехокардіографія (УЗД серця); ЕКГ з розшифруванням; ліпідограма; аналіз на глікований гемоглобін; аналіз на креатинін (сироватка); забір крові; коагулограма.
Консультація гінеколога; кольпоскопія; цитологія; аналіз мазка на мікрофлору; УЗД органів малого тазу.
Консультація: гінеколога + мамолога + ендокринолога; скринінг щитовидної залози (ТТГ, T4 вільний, АТПО, Т3 вільний), цитологія , мазок на флору; кольпоскопія; УЗД органів малого тазу, УЗД молочних залоз.
Консультація сімейного лікаря/терапевта; ЕКГ без трактування; забір та проведення загального аналізу крові; загальний аналіз сечі; визначення рівню глюкози.
Консультація уролога; УЗД сечового міхура та нирок; бакпосів сокупростати; забір соку простати; PSA загальний.
консультація гінеколога або уролога; рентген легень; УЗД органів черевної порожнини; УЗД щитовидної залози; лабораторна діагностика (на суму 1000 грн); консультація терапевта.
консультація терапевта, а також двох вузькопрофільних спеціалістів; рентген легень; УЗД органів черевної порожнини; УЗД щитовидної залози; лабораторна діагностика (на суму 1500 грн).
Технології стрімко розвиваються, і медицина теж не стоїть осторонь. Останні роки стали проривними для медичної діагностики завдяки сучасним технологіям та інноваціям. Два методи, які суттєво змінюють підхід до діагностики захворювань, – це ендоскопія та ультразвукове обстеження. Вони дозволяють зазирнути всередину організму без хірургічного втручання, що робить лікування більш точним і своєчасним. Розгляньмо ці методи, як вони працюють і які мають переваги. Що таке ендоскопія? Ендоскопія – це медична процедура, яка дозволяє лікарю оглянути внутрішні органи за допомогою спеціального інструмента – ендоскопа. Ендоскоп — це довга, тонка, гнучка трубка з підсвічуванням і камерою на кінці. Зображення, яке отримує ендоскоп, транслюється на екран, що дозволяє лікарю детально побачити стан органів і тканин у реальному часі. Види ендоскопії Гастроскопія: огляд шлунка і стравоходу. Колоноскопія: огляд товстої кишки. Бронхоскопія: досліджує дихальні шляхи та легені. Артроскопія: огляд суглобів зсередини. Показання Ендоскопія зазвичай проводиться для діагностики захворювань шлунково-кишкового тракту, тривалого кашлю, незрозумілого болю в животі чи навіть проблем із суглобами. Її також використовують для спостереження за станами, такими як виразки, а також для виявлення поліпів або пухлин. Коли призначають ендоскопію? Лікар може призначити ендоскопію, якщо симптоми вказують на проблему, яку важко діагностувати за допомогою рентгену чи інших методів візуалізації. Ендоскопія особливо важлива для виявлення онкологічних захворювань, внутрішніх кровотеч або інфекцій. Переваги ендоскопії Малоінвазивна. Забезпечує пряму візуалізацію тканин. Дозволяє проводити біопсію під час процедури. Швидке відновлення в порівнянні з хірургічними методами. Що таке ультразвукова діагностика (УЗД)? Ультразвукове дослідження, або сонографія, – це метод обстеження, який за допомогою високочастотних звукових хвиль дозволяє отримати зображення внутрішніх органів та тканин. Звукові хвилі відбиваються від органів і створюють детальну картину на екрані. Види УЗД УЗД органів черевної порожнини: допомагає оцінити стан печінки, нирок, підшлункової залози та інших внутрішніх органів. Ультразвукова доплерографія: досліджує кровотік у венах і артеріях, що важливо для виявлення судинних порушень. Ехокардіографія (ультразвукове дослідження серця): перевіряє роботу серця, його структуру та функції. Акушерське УЗД: використовується для спостереження за перебігом вагітності та здоров’ям плода. Показання УЗД призначають для діагностики болю в животі, виявлення проблем із внутрішніми органами, оцінки стану плода під час вагітності та перевірки кровообігу. Цей метод також часто використовують в онкології для пошуку пухлин. Коли потрібне УЗД? Лікар може рекомендувати УЗД, якщо у вас є такі симптоми, як набряки, незрозумілий біль або порушення серцевого ритму. Крім того, його використовують для планових обстежень під час вагітності. Переваги УЗД Неінвазивний і безболісний метод діагностики. Відсутність радіаційного впливу. Підходить для будь-якого віку. Забезпечує зображення в реальному часі. Як проходять процедуру Як підготуватися до ендоскопії? Підготовка залежить від типу процедури: Гастроскопія: перед обстеженням потрібно утриматися від їжі та напоїв кілька годин, щоб шлунок був порожнім. Колоноскопія: перед процедурою необхідно очистити кишечник за допомогою спеціальних препаратів. Під час ендоскопії пацієнту надають седативні засоби для комфорту. Ендоскоп обережно вводять до цільової області, щоб оглянути органи. Як проходить УЗД? Для більшості ультразвукових досліджень спеціальної підготовки не потрібно. На шкіру наносять гель, який допомагає покращити контакт із датчиком. Лікар переміщує датчик над потрібною зоною, отримуючи чіткі зображення внутрішніх органів. Процедура є швидкою, безболісною та неінвазивною. Новітні можливості та технології Високоточні ендоскопи з HD-зображенням: надають дуже деталізоване зображення, що значно підвищує точність діагностики. Капсульна ендоскопія: це мініатюрна камера в капсулі, яку пацієнт ковтає, що дозволяє детально оглянути шлунково-кишковий тракт. 3D та 4D ультразвук: забезпечує об’ємні та динамічні зображення, особливо корисні для обстеження плоду. Еластографія: вимірює щільність тканини, допомагаючи у виявленні раку та діагностиці захворювань печінки. Висновок Сучасні діагностичні методи, такі як ендоскопія та УЗД, є безпечними та ефективними. Завдяки їхній точності лікарі можуть швидше ставити діагнози й обирати найкращі варіанти лікування, покращуючи результати та якість життя пацієнтів.
ЧИТАТИ ДАЛІАцетонемічний синдром – це стан, що характеризується підвищенням рівня кетонових тіл у крові та сечі. Він часто зустрічається у маленьких дітей і може викликати серйозні симптоми, включаючи повторювані епізоди блювоти, млявість і зневоднення. Що таке ацетонемічний синдром? Ацетонемічний синдром виникає внаслідок надмірного накопичення кетонових тіл в організмі дитини. Кетонові тіла є побічними продуктами метаболізму жирів і зазвичай утворюються, коли організму не вистачає глюкози для енергії. Це може статися під час тривалого голодування, надмірних фізичних навантажень або деяких захворювань. Основні форми синдрому 1) Первинний (ідіопатичний) ацетонемічний синдром Первинний ацетонемічний синдром часто називають ідіопатичним, оскільки він не спричинений основним захворюванням. Ця форма зазвичай спостерігається у здорових дітей і часто провокується через: Голодування або нерегулярне харчування Стрес або фізичне навантаження Вживання великої кількості жирної або білкової їжі 2) Вторинний ацетонемічний синдром Виникає в результаті іншого основного захворювання: Інфекційні захворювання (наприклад, грип, шлунково-кишкові інфекції) Ендокринні захворювання (наприклад, цукровий діабет) Хвороби обміну речовин Хронічні захворювання печінки або нирок Основні симптоми Ацетонемічний синдром проявляється різноманітними симптомами, від легких до важких. Основні симптоми включають: Повторні епізоди блювоти, часто важкі та стійкі. Млявість і втома, викликані зневодненням і низьким рівнем енергії. Солодкий, фруктовий запах ацетону в подиху. Біль у животі, який часто супроводжує блювоту. Втрата апетиту, дитина відмовляється їсти і пити. Ознаки зневоднення, такі як сухість у роті та зменшення сечовипускання. Бліда шкіра або рум’яні щоки вказують на метаболічний дисбаланс. Важкі симптоми, що вимагають негайної медичної допомоги: Неконтрольоване блювання. Сплутаність свідомості або незвичайна сонливість. Прискорене дихання. Сильне зневоднення. При появі цих симптомів негайно зверніться до педіатра. Причини ацетонемічного синдрому Тривале голодування: організм виснажує свої запаси глюкози і переходить до жирового обміну. Дисбаланс в харчуванні: надмірне споживання жирної або білкової їжі. Інфекції: лихоманка та метаболічний стрес збільшують потребу в енергії. Генетична схильність: деякі діти більш схильні до накопичення кетонів. Методи діагностики Діагноз ацетонемічного синдрому зазвичай базується на клінічних симптомах і лабораторних дослідженнях. Оцінка симптомів: розпізнавання ключових симптомів, таких як блювота та запах ацетону у диханні. Консультація спеціалістів: педіатр або гастроентеролог оцінює стан і рекомендує подальші обстеження. Лабораторна діагностика: Загальний аналіз сечі (ЗАС): виявляє кетонові тіла в сечі. Загальний аналіз крові (ЗАК): визначення ознак зневоднення, запалення або інфекції. Біохімічний аналіз крові: визначення рівня глюкози, кетонових тіл і електролітів. Інструментальні методи (при необхідності): Ультразвукове дослідження (УЗД): виключення інших абдомінальних або метаболічних захворювань. Лікування ацетонемічного синдрому у дітей Ефективне лікування передбачає поєднання невідкладної допомоги, медикаментозної терапії та профілактичних заходів. Невідкладна допомога під час нападу: Регідратація: Розчини для оральної регідратації. Маленькі часті ковтки води з глюкозою. Нормалізація харчування: Виключення жирної та білкової їжі. Вуглеводи: рис, банани, крекери. Заходи проти блювоти: Ліки за призначенням лікаря у важких випадках. Медикаментозне лікування: Протиблювотні засоби. Розчини електролітів. Пробіотики та ферменти. Профілактика Ключову роль у лікуванні ацетонемічного синдрому відіграють профілактичні заходи: Збалансоване харчування. Уникання голодування. Достатнє споживання рідини. Управління стресом. Регулярне спостереження у педіатра має важливе значення для моніторингу та запобігання повторним епізодам. Висновок Ацетонемічний синдром у дітей, хоч і викликає тривогу, але при своєчасному втручанні та належному догляді є керованим станом. Батьки повинні тісно співпрацювати з лікарями, щоб розробити комплексний план лікування та профілактики, щоб здоров’я їхньої дитини залишалося стабільним. Регулярне спостереження у педіатра має важливе значення для моніторингу та запобігання повторним епізодам.
ЧИТАТИ ДАЛІЛімфатичний вузол – це важливий орган імунної системи, що допомагає організму боротися з інфекціями та підтримувати здоровий баланс клітин, що відповідають за наш імунітет. Лімфатичні вузли виконують роль біологічних фільтрів, які затримують віруси, бактерії та інші шкідливі частинки, запобігаючи їх поширенню. Їх незначне збільшення часто є тимчасовою реакцією на інфекцію, але якщо набряк не проходить тривалий час або супроводжується іншими тривожними симптомами, слід звернутися до лікаря для діагностики та подальшого лікування. Що таке лімфатичні вузли та їх функції? Лімфатична система є важливою частиною імунної системи, яка складається з лімфатичних вузлів, судин і лімфи. Ця система допомагає організму боротися з інфекціями, видаляти токсини та підтримувати баланс рідин. Функції лімфатичних вузлів: Фільтрація шкідливих агентів – захоплення бактерій, вірусів та інших патогенів. Вироблення білих кров’яних клітин – лейкоцитів, що допомагають боротися з інфекціями. Зберігання та дозрівання імунних клітин – підтримка швидкої реакції на патогени. Регуляція рідинного балансу – допомагає виведенню зайвої рідини з тканин. Коли організм виявляє інфекцію або іншу загрозу, лімфатичні вузли можуть збільшуватися у відповідь на активну роботу імунної системи. Чому можуть збільшуватися лімфатичні вузли на шиї? Збільшення лімфатичних вузлів на шиї, або шийна лімфаденопатія, може виникати з різних причин – від звичайних інфекцій до серйозних захворювань. Основні причини збільшення включають: Інфекційні причини Вірусні інфекції Грип та ГРВІ – тимчасове збільшення лімфовузлів при застуді. Це найчастіша причина їх збільшення. Мононуклеоз (вірус Епштейна-Барр) – тривалий набряк, втома та підвищена температура, біль в горлі, що триває довше, ніж звична простуда. ВІЛ/СНІД – порушення роботи імунної системи, що призводить до хронічного імунодефіциту та може бути причиною лімфаденопатії. Бактеріальні інфекції Ангіна, стрептококові інфекції – викликають біль у горлі та збільшення лімфовузлів. Хвороба котячих подряпин (феліноз) – бактеріальна інфекція, яка передається через укуси або подряпини кішок. Викликає збільшення лімфовузлів, що може супроводжуватися лихоманкою, слабкістю та тривалим набряком. Туберкульоз – серйозне легеневе захворювання, яке може уражати шийні лфімовузли. Сифіліс – бактеріальна інфекція, яка також може викликати набряк вузлів. Грибкові та паразитарні інфекції Гістоплазмоз – грибкова інфекція, що вражає легені та лімфовузли. Токсоплазмоз – паразитарна інфекція, що передається через контакт із зараженими продуктами або тваринами. Неінфекційні причини Аутоімунні захворювання Ревматоїдний артрит – запальний процес, що може викликати збільшення лімфовузлів. Червоний вовчак (СЧВ) – хронічне аутоімунне захворювання, яке уражає різні органи та тканини. Онкологічні процеси Лімфома (Ходжкіна та неходжкінська) – злоякісне новоутворення з клітин лімфатичної системи. Метастази раку – поширення злоякісних клітин у лімфовузли (найчастіше пухлини молочної залози, шлунку, легень). Реакція на ліки Деякі вакцини, антибіотики та протисудомні препарати можуть викликати тимчасове збільшення лімфовузлів. Основні симптоми збільшених лімфовузлів Залежно від причини, збільшені лімфовузли можуть супроводжуватися: Больовими відчуттями Почервонінням і набряком Підвищеною температурою Загальною слабкістю Нічною пітливістю та втратою ваги (при онкологічних захворюваннях) Якщо лімфовузли залишаються збільшеними понад два тижні або супроводжуються іншими не типовими чи тривожними симптомами, варто негайно звернутися до лікаря. Діагностика Щоб встановити причину збільшення лімфовузлів, лікар використовує комплексні методи діагностики, які дозволяють оцінити загальний стан організму та виключити серйозні захворювання. Фізичний огляд – лікар перевіряє розмір, консистенцію, болючість та рухливість лімфовузлів. Наприклад, тверді й нерухомі вузли можуть свідчити про онкологічні процеси, а болючі та м’які – про інфекцію. Загальний аналіз крові (ЗАК): визначає рівень лейкоцитів, що може вказувати на запальний процес або інфекцію. Підвищена кількість лімфоцитів може бути ознакою вірусної інфекції, а високий рівень нейтрофілів свідчить про бактеріальне ураження. Біохімічний аналіз крові: дозволяє оцінити стан печінки, нирок та інших органів, що можуть бути уражені при системних захворюваннях. УЗД лімфатичних вузлів: допомагає визначити розміри, структуру та внутрішню будову лімфовузлів. Виявлення неоднорідної структури може свідчити про пухлинні або запальні процеси. ПЛР та серологічні дослідження: використовуються для виявлення специфічних вірусів або бактерій у крові, таких як вірус Епштейна-Барр, токсоплазма чи Bartonella henselae. Комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ): призначаються при підозрі на метастази або системні захворювання. Дозволяють оцінити стан глибоких лімфовузлів, які недоступні при фізичному огляді. Біопсія лімфатичного вузла: виконується при підозрі на онкологію або стійке збільшення вузла без очевидної причини. Дозволяє визначити характер клітинних змін та встановити точний діагноз. Лікування збільшених лімфовузлів Лікування залежить від основної причини. При бактеріальних інфекціях призначаються антибіотики, при вірусних інфекціях застосовуються противірусні препарати та симптоматичне лікування. Для аутоімунних захворювань використовуються імуносупресори. Якщо причиною є онкологічний процес, можливе застосування хірургічного втручання, хіміотерапії або радіотерапії. Важно не займатися самолікуванням, а звернутися до лікаря для призначення відповідного лікування. Коли варто звернутися до лікаря? Якщо лімфовузли збільшені більше двох тижнів, мають тверду або нерухому структуру, супроводжуються високою температурою, нічною пітливістю або значною втратою ваги – варто негайно звернутися до лікаря. Вчасна діагностика та лікування можуть запобігти серйозним ускладненням і зберегти ваше здоров’я. У нашій клініці ви можете пройти всі необхідні обстеження та отримати консультацію спеціаліста. Бережіть своє здоров’я – своєчасне звернення до лікаря допоможе уникнути ускладнень і швидко повернутися до нормального життя.
ЧИТАТИ ДАЛІ
Виклик швидкої 24/7