Цироз печінки: симптоми та способи лікування

Цироз печінки – це хронічне незворотне захворювання, при якому здорові гепатоцити (клітини печінки) поступово замінюються фіброзною тканиною. Це порушує анатомічну структуру органу, призводить до втрати функцій і розвитку небезпечних для життя ускладнень.

Причини цирозу печінки

Цироз розвивається через тривале пошкодження печінки. Основні фактори ризику:

1. Алкогольний цироз печінки
   Надмірне вживання алкоголю – одна з найпоширеніших причин. Етанол руйнує мембрани гепатоцитів, викликаючи їх некроз і запалення. Ризик зростає при щоденному вживанні більше 60 мл етанолу (чоловіки) або 20 мл (жінки).
2. Вірусні гепатити (В, С)
   Хронічні гепатити В і С викликають запалення печінки, яке через 10–20 років переходить у цироз. Вірус С – “ласкавий убивця” – часто протікає безсимптомно до стадії цирозу.
3. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП)
   Накопичення жиру в гепатоцитах на тлі ожиріння, діабету 2 типу або метаболічного синдрому. У 20% випадків НАЖХП прогресує до цирозу.
4. Аутоімунні захворювання
   Аутоімунний гепатит або первинний біліарний холангіт, коли імунна система атакує власні клітини печінки або жовчні протоки.
5. Токсичні ураження
   Отрути (наприклад, грибні), тривалий прийом ліків (парацетамол, метотрексат), промислові хімікати.
6. Генетичні патології
   • Гемохроматоз – надлишок заліза в печінці.
   • Хвороба Вільсона-Коновалова – накопичення міді.
   • Дефіцит альфа-1-антитрипсину.
7. Порушення відтоку жовчі
   Первинний склерозуючий холангіт, жовчнокам’яна хвороба, пухлини.
8. Інші причини
   • Хронічна серцева недостатність (застій крові в печінці).
   • Паразити (шистосомоз, ехінококкоз).

Симптоми цирозу печінки

Цироз печінки – це хронічне захворювання, при якому пошкоджені клітини печінки (гепатоцити) замінюються фіброзною тканиною. Симптоми залежать від стадії хвороби: на початкових етапах вони часто непомітні, але в міру прогресування стають вираженими та загрозливими для життя. Розрізняють ранні ознаки та симптоми на етапі декомпенсації.

Ранні симптоми (стадія компенсації)

На початку цирозу печінка ще здатна компенсувати втрату функцій, тому симптоми неспецифічні:

1. Загальна слабкість і втома – виникають через порушення детоксикації та накопичення шлаків.
2. Погіршення апетиту і схуднення – печінка не синтезує достатньо жовчі для травлення жирів.
3. Нудота або біль у правому підребер’ї – збільшення печінки розтягує її капсулу.
4. Метеоризм і діарея – наслідок порушення вироблення жовчі.
5. Легкий свербіж шкіри – через накопичення жовчних кислот у крові.
6. Дрібні крововиливи (синяки, кровоточивість ясен) – дефіцит тромбоцитів і факторів згортання.

Ці симптоми часто ігноруються, оскільки нагадують перевтому або інші захворювання. Проте саме на цій стадії лікування найефективніше.

Симптоми при прогресуванні цирозу (стадія субкомпенсації та декомпенсації)

У міру заміни здорової тканини на рубцеву з’являються характерні ознаки цирозу печінки:

1. Жовтяниця – пожелтіння шкіри, склер очей і слизових оболонок через підвищення рівня білірубіну.
2. Асцит – накопичення рідини в черевній порожнині. Живіт збільшується, з’являється відчуття тиску, можливі грижі.
3. Печінкові “знаки”:
   • “Печінкові долоні” – яскраво-рожеве забарвлення долонь.
   • “Судинні зірочки” (телеангіоектазії) – дрібні червоні плями з розгалуженими судинами на обличчі, шиї, грудях.
   • Гінекомастія у чоловіків – збільшення молочних залоз через порушення метаболізму гормонів.
4. Порушення свідомості (печінкова енцефалопатія) – токсичний аміак, який печінка не може нейтралізувати, вражає мозок. Проявляється тремором рук, сплутаністю мови, агресивністю або летаргією.
5. Варикозне розширення вен стравоходу і шлунка – наслідок портальної гіпертензії (підвищення тиску в ворітній вені). Може призвести до масивних кровотеч.
6. Набряки ніг – через дефіцит альбуміну в крові.
7. Темна сеча і світлий кал – результат порушення обміну білірубіну.

Симптоми термінальної стадії

На останній стадії цирозу розвиваються несумісні з життям ускладнення:

1. Печінкова кома – втрата свідомості через критичне накопичення токсинів.
2. Масивні кровотечі з варикозних вен – летальні в 30–50% випадків.
3. Гепатоцелюлярна карцинома – рак печінки на тлі цирозу.
4. Поліорганна недостатність – відмова нирок, легень, серця.

Особливості алкогольного цирозу

Для алкогольного цирозу печінки характерні:

• Швидкий прогрес (через тривалу інтоксикацію).
• Виражені психічні порушення: галюцинації, тремтіння рук.
• Часті інфекції (імунна система ослаблена).

Коли звертатися до лікаря?

Консультація гепатолога потрібна при:

• Постійній слабкості та схудненні.
• Жовтяниці або свербежі шкіри.
• Збільшенні об’єму живота.
• Змінах свідомості.

На ранніх стадіях цироз може протікати без симптомів. Тому при наявності факторів ризику (алкоголь, гепатит, ожиріння) рекомендовано щорічне обстеження: УЗД печінки, аналізи на білірубін, АЛТ, АСТ.

Симптоми цирозу – це сигнал про те, що печінка вже не може відновлюватися. Але сучасна терапія дозволяє уповільнити руйнівний процес і запобігти ускладненням. Не зволікайте – звертайтеся до фахівців при перших підозрах!

Стадії розвитку хвороби

Цироз печінки – це прогресуюче захворювання, яке розвивається через роки або десятиліття. Його класифікують на 4 стадії: компенсація, субкомпенсація, декомпенсація та термінальна. Кожна стадія характеризується ступенем ураження печінки, наявністю симптомів і ризиком ускладнень.

Стадія компенсації (початкова)

На цьому етапі печінка частково зберігає функції за рахунок здорових гепатоцитів.

• Клінічні ознаки:
  • Симптоми відсутні або мінімальні (легка втома, метеоризм).
  • Пацієнти часто не підозрюють про хворобу.
• Діагностика:
  • Випадкове виявлення під час УЗД або аналізів.
  • Показники крові: незначне зниження тромбоцитів, рівень альбуміну – в нормі.
  • Біопсія: початковий фіброз (ступінь F4 за шкалою METAVIR).
• Прогноз:
  • При лікуванні тривалість життя – 10–12 років.
  • Ключове значення має усунення причини (наприклад, відмова від алкоголю).

Стадія субкомпенсації

Печінка втрачає здатність компенсувати втрату функцій. З’являються перші специфічні симптоми.

• Клінічні ознаки:
  • Астенічний синдром: сильна слабкість, втрата ваги.
  • Порушення травлення: нудота, біль у правому підребер’ї.
  • Початкові ознаки портальної гіпертензії: збільшення селезінки, легкий асцит.
  • Шкірні прояви: свербіж, дрібні судинні зірочки.
• Діагностика:
  • Лабораторно: зниження альбуміну (<35 г/л), підвищення білірубіну.
  • Інструментально: УЗД виявляє деформацію печінки, нерівні контури.
  • Еластографія: показник жорсткості 10–15 кПа.
• Прогноз:
  • При адекватній терапії пацієнти живуть 5–8 років.
  • Ризик переходу в декомпенсацію – 20–30% на рік.

Стадія декомпенсації

Печінка практично не функціонує. Виникають життєво небезпечні ускладнення.

• Клінічні ознаки:
  • Асцит: значне накопичення рідини в животі, грижі.
  • Жовтяниця: пожелтіння шкіри та склер.
  • Печінкова енцефалопатія: тремор, порушення мови, агресивність.
  • Варикозні кровотечі: зі стравоходу або шлунка.
  • Гіпопротеїнемічні набряки: на ногах, обличчі.
• Діагностика:
  • Лабораторно: критично низький альбумін (<28 г/л), високий МНО (>1.5).
  • Інструментально: КТ/МРТ показує вузли регенерації, атрофію печінки.
  • Шкала Чайлд-П’ю: клас В або С.
• Прогноз:
  • Середня виживаність – 2–3 роки.
  • Потрібна постійна терапія ускладнень.

Термінальна стадія

Фінальний етап із повним відмовою печінки та поліорганною недостатністю.

• Клінічні ознаки:
  • Печінкова кома: втрата свідомості, відсутність реакції на подразнення.
  • Масивні кровотечі: з варикозних вен, носа, шлунково-кишкові.
  • Гепатоцелюлярна карцинома: рак печінки у 10–15% пацієнтів.
  • Поліорганна недостатність: нирки, серце, легені.
• Діагностика:
  • Лабораторно: критичне зниження всіх показників (альбумін <20 г/л).
  • MELD-індекс: >30 балів – пріоритет для трансплантації.
• Прогноз:
  • Без трансплантації смерть настає протягом 1–12 місяців.
  • Лікування – паліативна допомога.

Чому важливо визначити стадію?

1. Вибір тактики лікування:
   • На ранніх стадіях – етіотропна терапія (противірусні, відмова від алкоголю).
   • На декомпенсованій – лікування ускладнень (асцит, енцефалопатія).
2. Оцінка прогнозу:
   • Індекси Child-Pugh і MELD визначають потребу в трансплантації.
3. Профілактика ускладнень:
   • На стадії субкомпенсації призначають β-блокатори для запобігання кровотеч.

Стадію цирозу визначають за клінічними, лабораторними та інструментальними даними. Рання діагностика (на етапі компенсації) – ключ до уповільнення хвороби. На термінальній стадії єдиним рятівним методом залишається трансплантація печінки.

Методи діагностики

Діагностика цирозу печінки базується на комплексному підході, що включає клінічний огляд, лабораторні аналізи, інструментальні дослідження та, у складних випадках, інвазивні процедури. Мета – виявити структурні зміни печінки, оцінити ступінь фіброзу, визначити причину та ускладнення.

• Клінічна оцінка

Анамнез:

• Зловживання алкоголем, тривалий прийом гепатотоксичних ліків.
• Перенесені вірусні гепатити (В, С), аутоімунні захворювання.
• Скарги на слабкість, жовтяницю, асцит, кровоточивість.

Фізикальний огляд:

• Шкірні прояви: жовтяниця, “печінкові долоні”, телеангіоектазії (“зірочки”).
• Гепатомегалія (збільшення печінки) або, навпаки, зменшення органу на пізніх стадіях.
• Асцит: збільшений живіт, притуплений перкуторний звук.
• Спленомегалія (збільшення селезінки) через портальну гіпертензію.
• Лабораторні дослідження

Загальний аналіз крові:

• Тромбоцитопенія (зниження тромбоцитів) – наслідок порушення функції селезінки.
• Анемія через кровотечі або дефіцит заліза.

Біохімічний аналіз крові:

• Підвищений білірубін (прямий та непрямий) – ознака жовтяниці.
• Зростання АЛТ і АСТ: показники руйнування гепатоцитів (АЛТ переважає при хронічних гепатитах, АСТ – при алкогольному ураженні).
• Знижений альбумін – порушення синтезу білків.
• Подовжений протромбіновий час (ПТІ) – дефіцит факторів згортання.

Специфічні тести:

• Серологія на гепатити В і С (HBsAg, anti-HCV).
• Аутоантитіла: ANA, SMA, AMA – для діагностики аутоімунних гепатитів та біліарного цирозу.
• Рівень ферітину та заліза – підозра на гемохроматоз.
• Альфа-фетопротеїн (АФП) – маркер гепатоцелюлярної карциноми.

• FIB-4 Index: враховує вік, AST, ALT, тромбоцити.

Інструментальні методи

Ультразвукове дослідження (УЗД):

• Виявляє зміну розмірів печінки, нерівність контурів, наявність вузлів регенерації.
• Діагностує асцит, спленомегалію, ознаки портальної гіпертензії (розширення ворітної вени > 13 мм).

Еластографія (Фіброскан):

• Вимірює жорсткість печінки (ступінь фіброзу) за допомогою ультразвукових хвиль.
• Значення > 12.5 кПа свідчать про цироз.

Комп’ютерна (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ):

• Деталізують структуру печінки, виявляють пухлини, тромби у судинах.
• МР-холангіографія досліджує жовчні шляхи.

Ендоскопія (ЕГДС):

• Оцінює стан вен стравоходу та шлунка. Варикозні вени 2-3 ступеня – прямий показник до лікування β-блокаторами або лігування.

Інвазивні методи

Біопсія печінки:

• “Золотий стандарт” діагностики. Проводиться під контролем УЗД.
• Виділяють морфологічні стадії цирозу за шкалою METAVIR (F4) або Ishak (F5-F6).
• Ускладнення: кровотеча, больові відчуття (ризик < 1%).

Аналіз асцитичної рідини:

1. Серозний характер (щільність < 1.016, білок < 25 г/л).
2. Спонтанний бактеріальний перитоніт: кількість лейкоцитів > 250/мкл.

Додаткові дослідження

Генетичні тести:

• HFE-ген – для діагностики гемохроматозу.
• Аналіз на дефіцит альфа-1-антитрипсину.

Оцінка ступеня тяжкості:

• Шкала Чайлд-П’ю: враховує рівень альбуміну, білірубіну, ПТІ, асцит, енцефалопатію.
• MELD-індекс: прогнозує виживаність перед трансплантацією.

Лікування цирозу печінки

Лікування цирозу печінки – це комплексний процес, спрямований на уповільнення прогресування фіброзу, усунення причини захворювання, корекцію ускладнень та покращення якості життя пацієнта. Терапія залежить від стадії цирозу, етіології та індивідуальних особливостей організму.

Етіотропна терапія (усунення причини)

Мета – припинити дію фактора, що спричинив ураження печінки:

• Алкогольний цироз печінки:
  • Повна відмова від алкоголю.
  • Вітамінотерапія (група В, зокрема В1, В6, В12) для корекції дефіцитів.
  • Детоксикаційна терапія (інфузійні розчини, гепатопротектори).
• Вірусні гепатити (В, С):
  • Гепатит С: комбінації противірусних препаратів прямого дії (наприклад, софосбувір + даклатасвір) з ефективністю до 98%.
  • Гепатит В: аналоги нуклеозідів (ентекавір, тенофовір) для пригнічення реплікації вірусу.
• Аутоімунні ураження:
  • Глюкокортикостероїди (преднізолон) для пригнічення імунної атаки.
  • Азатіоприн – імуносупресор для підтримуючої терапії.
• Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП):
  • Дієта зі зниженням калорійності та обмеженням вуглеводів.
  • Ліки для зниження інсулінорезистентності (метформін).
  • Вітамін Е (за наявності стеатогепатиту).
• Генетичні патології:
  • Гемохроматоз: видалення зайвого заліза за допомогою кровопускань або хелаторів (дефероксамін).
  • Хвороба Вільсона: дієта з низьким вмістом міді, пеніциламін для зв’язування міді.

Лікування ускладнень цирозу

Асцит

• Дієта: обмеження солі (<2 г/добу) та рідини (<1,5 л/добу).
• Діуретики: комбінація спіронолактону (100–400 мг/добу) та фуросеміду (40–160 мг/добу).
• Парацентез: видалення рідини з черевної порожнини при масивному асциті.

Печінкова енцефалопатія

• Лактулоза (30–60 мл/добу) – знижує всмоктування аміаку в кишечнику.
• Рифаксимін (550 мг 2 рази на день) – антибіотик для пригнічення патогенної мікрофлори.
• Обмеження білка в раціоні (0,5–1 г/кг/добу).

Варикозні кровотечі

• Ендоскопічне лігування або склеротерапія – для зупинки гострих кровотеч.
• β-блокатори (пропранолол, карведилол) – знижують тиск у ворітній вені.
• Транс’югулярне внутрішньопечінкове портосистемне шунтування (TIPS) – для зниження портального тиску.

Спонтанний бактеріальний перитоніт

• Антибіотики: цефалоспорини III покоління (цефтриаксон) або хінолони (норфлоксацин).

Гепаторенальний синдром

• Альбумін у поєднанні з вазопресінами (терліпресин) для поліпшення функції нирок.

Хірургічні методи

Трансплантація печінки:

• • Показання: термінальна стадія цирозу, гепатоцелюлярна карцинома.
  • Виживаність через 5 років – 70–80%.
  • Вимагає довічного імуносупресивного лікування (такролімус).

Підтримуюча терапія та профілактика

Дієта №5:

• • Обмеження жирів, солі, гострих продуктів.
  • Високоякісний білок (риба, м’ясо птиці), овочі, злаки.
• Гепатопротектори (урсодезоксихолева кислота, адеметіонін) – для захисту клітин печінки.
• Вітамінно-мінеральні комплекси (особливо вітаміни A, D, K, цинк).
• Вакцинація: проти гепатитів А, В, пневмокока, грипу.

Протипоказання та обережність

• Нестероїдні протизапальні препарати (ібупрофен) – ризик кровотеч.
• Седативні засоби – можуть поглибити енцефалопатію.
• Наркотичні анальгетики – пригнічують функцію печінки.

Прогноз:
При ранній діагностиці та адекватному лікуванні пацієнти з компенсованим цирозом живуть 10–15 років. На стадії декомпенсації середня виживаність – 2–3 роки. Трансплантація печінки – єдиний спосіб радикально покращити прогноз.

Висновок

Цироз печінки – серйозний діагноз, але сучасна медицина дозволяє контролювати його перебіг. При ранній діагностиці та комплексній терапії пацієнти можуть прожити десятиліття. Клініка Шептицького пропонує інноваційні методи лікування, включаючи програми трансплантації. Не зволікайте – звертайтеся за допомогою при перших симптомах!

Список використаної літератури

1. Tsochatzis E.A. et al. (2014). Liver cirrhosis. The Lancet. DOI: 10.1016/S0140-6736(14)60121-5.
2. D’Amico G. et al. (2016). Hepatic venous pressure gradient and prognosis in cirrhosis. Journal of Hepatology. DOI: 10.1016/j.jhep.2015.10.015.
3. Younossi Z.M. et al. (2018). Global burden of NAFLD and NASH. Hepatology. DOI: 10.1002/hep.29466.