Виклик швидкої 24/7
У деяких випадках запаморочення є короткочасним і не становить загрози для здоров’я, проте регулярні або сильні напади можуть вказувати на серйозні порушення в організмі.
Що таке запаморочення?
Запаморочення – це загальний термін, який описує різні відчуття, включаючи легку слабкість, нестійкість або відчуття обертання навколишнього середовища (вертиго). Воно тісно пов’язане з роботою вестибулярного апарату, що включає внутрішнє вухо, мозочок та нервові шляхи, які відповідають за збереження рівноваги. Порушення в будь-якій ланці цієї систем можуть викликати запаморочення, тому важливо визначити точну причину для правильного лікування.
Основні причини запаморочення
Проблеми з вестибулярним апаратом
Вестибулярна система, розташована у внутрішньому вусі, відіграє ключову роль у рівновазі та орієнтації в просторі. Порушення в цій системі часто призводять до вертиго.
- Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППЗ) – це порушення рівноваги, яке виникає через переміщення отолітів (кальцієвих кристалів) у внутрішньому вусі, що спричиняє короткочасні, але інтенсивні напади вертиго, особливо при зміні положення голови.
- Вестибулярний неврит – запалення вестибулярного нерва, зазвичай спричинене вірусною інфекцією, що призводить до сильного головокружіння.
- Хвороба Меньєра – захворювання внутрішнього вуха, яке супроводжується епізодами запаморочення, зниженням слуху, шумом у вухах і відчуттям тиску у вусі.
Серцево-судинні захворювання
Захворювання серцево-судинної системи
Проблеми з кровообігом і серцевою діяльністю можуть викликати запаморочення через недостатнє постачання кисню до мозку.
- Гіпотонія та гіпертонія – знижений або підвищений артеріальний тиск може викликати запаморочення, особливо при різкій зміні положення тіла.
- Аритмія – порушення серцевого ритму впливає на кровопостачання мозку, спричиняючи запаморочення.
- Атеросклероз – звуження судин зменшує подачу кисню до мозку, що може спричинити слабкість і проблеми з рівновагою.
Неврологічні захворювання
Деякі неврологічні стани можуть впливати на рівновагу і просторову орієнтацію, викликаючи запаморочення.
- Мігрень – у деяких людей запаморочення є частиною мігренозного нападу.
- Інсульт – раптове запаморочення, супроводжуване онімінням, слабкістю або порушенням мовлення, може свідчити про інсульт і потребує негайної допомоги.
- Шийний остеохондроз – дегенеративні зміни у шийному відділі хребта можуть здавлювати судини, що постачають кров у мозок, викликаючи запаморочення.
Інші можливі причини
- Анемія – знижений рівень гемоглобіну призводить до недостатнього постачання кисню до мозку.
- Зневоднення – недостатнє споживання рідини зменшує об’єм крові, що може спричинити легке запаморочення.
- Побічні ефекти ліків – деякі препарати, включаючи антигіпертензивні та седативні засоби, можуть викликати запаморочення.
- Стрес і тривожність – психологічні фактори можуть спричиняти запаморочення, особливо під час панічних атак чи гіпохондричних станів.
Як діагностувати запаморочення?
Діагностика запаморочення потребує комплексного підходу, оскільки цей стан може бути викликаний різними захворюваннями. Перш за все, лікар проводить детальне опитування пацієнта, аналізує скарги та встановлює можливі тригери запаморочення. Важливим етапом є фізикальний огляд, під час якого перевіряється координація рухів, робота очей та рівновага.
Для підтвердження діагнозу можуть використовуватися лабораторні та інструментальні методи дослідження:
- Загальний аналіз крові (ЗАК) – дозволяє виявити анемію, ознаки інфекції або запального процесу.
- Біохімічний аналіз крові – допомагає оцінити рівень глюкози, електролітів, функцію печінки та нирок, що може впливати на виникнення запаморочення.
- Аналіз крові на рівень вітаміну B12 і феритину – необхідний для виявлення можливого дефіциту заліза або вітамінів, які впливають на кровообіг і функціонування нервової системи.
- МРТ та КТ головного мозку – використовуються для виявлення пухлин, інсультів або інших патологій центральної нервової системи, які можуть викликати запаморочення.
- Доплерографія судин голови та шиї – допомагає оцінити кровопостачання головного мозку і виявити судинні порушення, такі як атеросклероз або стеноз артерій.
- Вестибулярні проби (проба Дікса-Холпайка, калорична проба) – використовуються для оцінки функціонування вестибулярного апарату та виявлення доброякісного пароксизмального позиційного запаморочення (ДППЗ).
- Аудіометрія – допомагає оцінити слухову функцію та виявити можливі проблеми з внутрішнім вухом, пов’язані із запамороченням.
Лікування запаморочення
Лікування запаморочення залежить від його причини. Якщо запаморочення пов’язане із захворюванням вестибулярного апарату, можуть призначатися препарати, які покращують кровообіг у внутрішньому вусі. При серцево-судинних порушеннях необхідна корекція артеріального тиску та поліпшення кровообігу. Для пацієнтів із хронічним стресом або тривожними розладами корисними будуть психотерапія та релаксаційні техніки.
Фізіотерапевтичні методи, такі як вестибулярна гімнастика та масаж шийного відділу, можуть допомогти покращити рівновагу та зменшити частоту нападів запаморочення.
Профілактика запаморочення
Запобігти виникненню запаморочення можна завдяки дотриманню здорового способу життя. Важливо підтримувати належний водний баланс, оскільки зневоднення є однією з поширених причин запаморочення. Харчування також відіграє ключову роль – раціон повинен містити достатню кількість заліза, вітаміну B12 та інших важливих мікроелементів для підтримки нормального кровообігу. Уникнення стресових ситуацій та регулярний відпочинок допоможуть зменшити ризик психогенного запаморочення. Крім того, помірна фізична активність, включаючи йогу та дихальні вправи, сприяє покращенню кровообігу і функціонуванню нервової системи.
Список використаної літератури
- Baloh RW, Honrubia V. Clinical Neurophysiology of the Vestibular System. Oxford University Press, 2020.
- Furman JM, Cass SP. Vestibular Disorders: A Case Study Approach to Diagnosis and Treatment. Oxford University Press, 2019.
- Neuhauser HK. Epidemiology of vestibular vertigo. Journal of Neurology, 2021; 268(4):799-804.
